Катаракта - часткове або повне помутніння кришталика. Залежно від характеру, локалізації помутніння, часу його розвитку розрізняють багато клінічних форм катаракти.
Природжена катаракта
Природжена катаракта часто буває спадковою, комбінується з різними вадами розвитку ока й інших органів. Рідко прогресує.
Найчастіше спостерігаються такі форми природженої катаракти:
1. Полярна катаракта - непрозора біла плямка діаметром до 2 мм, з чіткими межами, яка міститься біля переднього (передня полярна катаракта) або заднього (задня полярна катаракта) полюсів кришталика.
2. Веретеноподібна катаракта - помутніння має вигляд здутого посередині веретена, яке тягнеться між полюсами кришталика.
3. Шарувата (зонулярна) катаракта - сірувате помутніння у вигляді 1-3 концентричних шарів навколо ядра кришталика із зубчастими паростками ("вершники") по краю.
Природжена катаракта буває одно- й двобічною. Діаметр помутніння коливається в межах 1-8 мм. Коливається й інтенсивність помутніння, від якої залежить гострота зору. При незначному помутнінні гострота зору досить висока, а при повному помутнінні, яке закриває ділянку зіниці, предметний зір втрачається, зберігається тільки світловідчування. В разі несвоєчасного лікування природженої катаракти вона ускладнюється амбліопією, косоокістю, ністагмом.
Лікування будь-якого різновиду природженої катаракти тільки оперативне. При гостроті зору, нижчій від 0,2-0,3, операцію слід робити в перші півроку життя. Після операції - призначення окулярів, контактних лінз, плеоптики.
Прогноз визначається наявністю супутньої патології, ускладнень. При однобічній катаракті він завжди гірший, ніж при двобічній.
Набута катаракта
Набута катаракта спричинюється порушеннями обмінних процесів, кровообігу, ендокринними розладами, інтоксикаціями, а також травмами та захворюваннями ока. Залежно від етіології набутої катаракти виділяють такі її різновиди: стареча (вікова), діабетична, дерматогенна (при склеродермії, нейродермії), променева (шкідлива дія іонізуючого випромінювання), токсична, травматична, а також ускладнена катаракта (є наслідком хвороб ока - увеїту, глаукоми, внутрішньоочних пухлин, відшарування сітківки). Всі форми набутої катаракти прогресуючі, характеризуються поступовою втратою гостроти зору, в кінцевій стадії - до світловідчування. Око спокійне, безболісне.
Стареча (вікова) катаракта
Стареча (вікова) катаракта спостерігається у людей віком понад 50 років (рідко раніше). Її розвиток зумовлений порушенням обміну речовин, трофіки кришталика; перебіг повільний, тривалий (від 1 до 15 років і більше). Розрізняють 4 стадії старечої катаракти: І - початкова стареча катаракта. В цій стадії помутніння має вигляд крапок, смужок, штрихів по периферії кришталика; скарг немає, гострота зору нормальна або незначно знижена. II - незріла (набрякла) стареча катаракта. Помутніння зливаються між собою, частково закривають зіницю, яка стає сіруватою, кришталик збільшується в об'ємі, набрякає, шо може спричинити глаукому. Гострота зору значно знижена. III - зріла стареча катаракта. Усі шари кришталика мутні, зіниця має інтенсивний сірувато-білий колір. Гострота зору падає до світловідчування. IV - перезріла стареча катаракта. Кришталик перетворюється в однорідну крихкувату або рідку мутну, як молоко, речовину, в якій жовте тверде ядро через його більшу масу опускається донизу. Об'єм кришталика зменшується. Передня камера глибока. При рухах ока видно тремтіння райдужки (іридодонез). У цій стадії можливі ускладнення - іридоцикліт, вторинна глаукома.
Лікування старечої катаракти в початковій стадії консервативне. Призначають постійне, 2-3 рази на день, закапування крапель, які містять рибофлавін, аскорбінову й нікотинову кислоти, глюкозу, АТФ, тауфон, метилурацил, йод, біогенні стимулятори, цитраль. Показані також вітайодурол, вітафакол, катарстат, катахром, каталін, факовітта ін. Застосовують вітаміно- й тканинну терапію. В інших стадіях таке лікування неефективне, необхідні екстракція катаракти і корекція афакії. Після операції з часом може виникнути вторинна кат ар акт а, яка зумовлена помутнінням залишків елементів кришталика, його задньої капсули. В таких випадках досягнута після екстракції катаракти гострота зору знову поступово знижується.
Лікування вторинної катаракти - фотокоагуляція, хірургічне.
